:-)
 

Нема спокою ані на хвилину...
Й хоч розумію, що життя – це рух,
Та хочеться мені бодай годину
Спочити у обіймах ніжних рук.

Осіння ніч знов душу розтривожить,
Внесе у серце ніжне сум’яття.
Тепер не знаю, що ж нам допоможе
Знайти себе у вирі забуття...

Я загубилась у своїм шуканні...
Кого й чого... навіщо..? не збагну...
Хтось близький й водночас такий далекий
Щось невідоме в серці сколихнув.

А от з цим я вже не погоджусь:-)
 

Відомості з теорії літератури: рими бувають точні, приблизні та неточні. "Збагну-сколихнув" - це приблизна рима:-)

Ось i поспiлкувались. :-) Лучше вернемся к нашим баранам: стихи хде? ;-) "Просим-просим" кричать не буду... требую!

P.S. А последнее очень понравилось, это я так, повыпендриваться)) Особенно это:
Очень мелодично и красиво.

P.P.S. Дык... вернулись же))

А давайте вернемся к русскому языку, а?

Час зупинився... Навкруги пітьма...
Як я в цій пустці лишилась сама?
Як загубилась в тенетах життя?!
Тільки нема вже назад вороття...

Всі ідеали розбиті ущент...
Осінь за вікнами плаче дощем...
Все, що здавалось важливим таким,
Вітер розвіяв, немов сірий дим...

Чорна безодня поглинула все,
Та, що життя в небуття віднесе...
В серці – лиш пустка, нема навіть болю,
Навіть душа вже не рветься на волю...

Час помирає... Кругом – пустота...
Як вже набридла оця самота!
Перед майбутнім залишився страх –
Мрії й надії зазнали лиш крах...

Да тут все те же "страдала-страданула", только по-украински. Пара-тройка человек может прочтет и поймет.

И чем же вас стихи о страдании так не устраивают?
 

Быть поэтом -это значит тоже,
Если правды жизни не нарушить,
Рубцевать себя по нежной коже,
Кровью чувств ласкать чужие души.
С.Есенин

Ладно, возвращаюсь! Критикуйте дальше:-)
 

В сердце – тревога, сумятица чувств…
Слёзы, как жемчуг разорванных бус.
Пыль – позолота… и серые дни,
Солнце для нас заменили огни…

И неужели неправда всё, ложь?!
От осознания тело бьёт дрожь…
И неужели рассвет не придёт
И не разгонит он призраков сброд?!

В мире, я верю, найдётся душа,
Что за фальшивку не даст и гроша!
Верю, что солнце подарит нам свет.
Свет среди тысяч потухших планет…