- Сумно...вже надоїло просто лежати, нічого не робити.
- Чому? Це ж добре коли є така можливість.
- Так.Але якби ти був тут..
- То що тоді?
- Не знаю. Але так хочеться тебе просто обійняти, подивитись на тебе, подивитись тобі у вічі. Я була б така спокійна і щаслива...Ні!
- Що ні?
- Потрібно припиняти про тебе думати!
- Чому?
- Тому що, закохаюсь я в тебе.
- І що тоді?
- А тоді мені кінець. Погано мені буде. Мучитись буду.
- Але чому?
- Тому що ти мене не кохаєш.
- І звідки ти це взяла.
- Я знаю. Відчуваю. Ти не показуєш своє кохання, значить його нема. Не робиш ніякий кроків.
- Ти теж не робиш.
- Тому що, я дівчина.
- І що?
- Хлопець має робити перший крок.
- А якщо хлопець сором'язлий, невпевнений?
- Не знаю. Хай мовчить. Його проблеми. А я мучитись більше не хочу. Мені набридло постійно вечорами плаками, дивитись наші фото. А знаєш, їх не так і багато. Забуду тебе і знайду іншого.
Мовчиш...мовчи...
А знаєш, міг би не мовчати. Сказав би: "Не треба! Не роби цього! Я люблю тебе!" і все б змінилось. Мовчиш...мовчи...:lach

Щовероча хлопець приходив до дівчини але вона мовчала. А одного вечора він прийшов і побачив, що біля дівчини лежить хлопець. Вони обіймались, просто обіймались, дивились один одному у вічі. І були одночасно спокійні і щасливі.
Тоді хлопець,який прийшов, сказав:
- Але ж на його місці мав бути я!
- Мав. Але [B]ти мовчав, а він сказав[/B].

Just Dream